Шекспірівсько

Ніколи не знаю чого чекати від нічних автобусів. Заходиш, сідаєш, і оку навіть немає на чому зашпортатись. Пару самотніх голів розкиданих по салоні.

В один момент двері відкриваються і вливається юрба голосних лиць, яблуку ніде впасти. Крики-перекрики, співи-танці-обніманці, штовханина за крісло, довга життєва історія, яку встигли розказати за відстань між двома зупинками( які я вже дуууууже звикла називати пшистанками :D ). За цим весело спостерігати.  А в один момен стає пусто. І тоді дякую, навушники, що завжди зі мною. От тільки музику треба поміняти. все якось ніколи... 
Я, як завжди, їду до кінцевої. Найчастіше з двома-трьома головами, котрі сонно прилипли до холодної шиби. Від зупинки додому - хвилин десять йти. Сьогодні я розтягнула це задоволення на 15.  Люблю теплі вечори.
Я, напевно, розвію всі міфи про бездонність жіночих сумочок. Ключі опиняються в моїй долоні з першого разу. (а може я просто виключення з правил ?! :D )
Двадцять кроків вверх - і я перед вхідними дверима. Звичка рахувати сходинки залишилась ще з дитинства. Але якщо поверхів більше, ніж 5, то привіт ліііфт :D
Два повороти вліво. Wellcome. Рукою нащупую стіну... Хоп. Світло. Ключі вішаю на ту саму петельку, що й завжди. Мені подобається запах апельсинового мила. Я рада, що переконала Іру, що воно краще, ніж запах мОрСьКоГо БрИзУ :D Музика в колонках завжди різна.
Пересуваю магнітики на холодильнику. Їси не хочеться.
На прем*єрі годували добре XD :D
Воно й не дивно. Витримати 2.5 години модернізованого " Romeo and Juliet " без антракту і піти додому голодними ?! о_О
*злий саркастичний жарт*
Але в кожному жарті є доля правди, muhaha
Дивний присмак залишився після спектаклю. Не від смаколиків і дармового вина. І не від сотні польських знаменитостей, котрі злетілись на прем*єру, як нічні метелики на світло..

Від Монтеккі й Капулетті в напрасованих костюмах і з тату на всю сіську. І смерть Ромка з Юлькою під велитенськими буквами L O V E , котрі світилися над їхніми головами, як диско-куля.

Цікаво як Шекспіру така інтерпретація..
Бо мені - не дуже.
Хочу спати.
Світ дрімс.