В мене велика красива квартира. Затишна кухня, де завжди пахне смачним чаєм або ароматною горіховою кавою. Маленький балкончик з солом*яними кріслами і стікляним столиком, на який я обожнюю закидувати ноги :D про що я писала вже не раз :D
Моя малюсінька спальня з величезним ліжком. Я так люблю ніжитися в ньому, з усіма своїми подушечками, з Сан Саничем - моїм мохнатим, вічно мовчазним, сінтіпоновим мужчиною :D
Люблю спати до обіду. Прокидатися і знати, що під ліжком мене завжди чекають теплі тапочки :) Я люблю спати. Я можу спати, і спати, і спати. І троши їсти. І далі спати. Цілий день...
Такого б мені ентузіазму вночі. До спання. Але нема. А жаль.
Я сова.
Бажання щось робити, творити, вчити, читати, готувати, гуляти, говорити, танцювати - приходить з настанням сутінок. МОЖЕ Я ВАМПІР ?! оО
Я завжди знала, що я не рання пташка. Для мене звук будильника - це як вистріл з гармати. ( Бідні мої дівчатка, котрим приходилось мене колись будити щоранку о 8 годині, щоб встигнути на сніданок, і ситими йти смажити попи на морському сонечку ) :D
На справді - це зовсім не весело... Бути совою. Моя ніч починається о 3-4 годині після опівночі. Тоді я починаю відчувати легку сонливість... А засинаю, як каже моя золота бабуся, в псячий голос :(
Я не хочу бути лунатіком. Не хочу бути Ясьою-совою. Хочу приходити з пар, вечеряти, відкривати книжку і засинати, не дочитавши сторінку навіть до половини. Хочу вміти спати з запаленим світлом, з включеною музикою, без одіяла і свого ведмедя поруч. Хочу прокидатися без ненависті до будильника і без гострого бажання прогуляти пари, щоб ще хоч годинку подрімати. Але ж я завжди, як каже мій тато, як не люди :D
І нічого мені не допомагає: ні зручне ліжко, ні подушки, ні м*яка піжама...
Я вже часами собі задумуюсь, що це моя місія : не спати вночі, а писати блог. Бо саме цим я і займаюсь :D
Безсонні ночі завжди розв*язують мені язика :D
Спіть солоденько, мої хороші ( я знаю, хто читає мій брєд, і тому точно знаю, хто хороший ), а вранці побажайте і мені приємних снів. На добраніч :)
п.с: Сонна фея, якщо ти існуєш, в що я дуже вірю, то прилети вже до мене і зроби так, щоб я заснула. Дякую :)
ღ
Моя малюсінька спальня з величезним ліжком. Я так люблю ніжитися в ньому, з усіма своїми подушечками, з Сан Саничем - моїм мохнатим, вічно мовчазним, сінтіпоновим мужчиною :D
Люблю спати до обіду. Прокидатися і знати, що під ліжком мене завжди чекають теплі тапочки :) Я люблю спати. Я можу спати, і спати, і спати. І троши їсти. І далі спати. Цілий день...
Такого б мені ентузіазму вночі. До спання. Але нема. А жаль.
Я сова.
Бажання щось робити, творити, вчити, читати, готувати, гуляти, говорити, танцювати - приходить з настанням сутінок. МОЖЕ Я ВАМПІР ?! оО
Я завжди знала, що я не рання пташка. Для мене звук будильника - це як вистріл з гармати. ( Бідні мої дівчатка, котрим приходилось мене колись будити щоранку о 8 годині, щоб встигнути на сніданок, і ситими йти смажити попи на морському сонечку ) :D
На справді - це зовсім не весело... Бути совою. Моя ніч починається о 3-4 годині після опівночі. Тоді я починаю відчувати легку сонливість... А засинаю, як каже моя золота бабуся, в псячий голос :(
Я не хочу бути лунатіком. Не хочу бути Ясьою-совою. Хочу приходити з пар, вечеряти, відкривати книжку і засинати, не дочитавши сторінку навіть до половини. Хочу вміти спати з запаленим світлом, з включеною музикою, без одіяла і свого ведмедя поруч. Хочу прокидатися без ненависті до будильника і без гострого бажання прогуляти пари, щоб ще хоч годинку подрімати. Але ж я завжди, як каже мій тато, як не люди :D
І нічого мені не допомагає: ні зручне ліжко, ні подушки, ні м*яка піжама...
Я вже часами собі задумуюсь, що це моя місія : не спати вночі, а писати блог. Бо саме цим я і займаюсь :D
Безсонні ночі завжди розв*язують мені язика :D
Спіть солоденько, мої хороші ( я знаю, хто читає мій брєд, і тому точно знаю, хто хороший ), а вранці побажайте і мені приємних снів. На добраніч :)
п.с: Сонна фея, якщо ти існуєш, в що я дуже вірю, то прилети вже до мене і зроби так, щоб я заснула. Дякую :)
ღ
Немає коментарів:
Дописати коментар