Компот.

Сонце сьогодні впало червоним промінням на сусідній будинок. Той, що навпроти. Через вулицю. Коли я вранці виходжу засмагати, бачу, як сусіди варять каву на кухні. Я не підглядаю. Вони самі не засувають фіранки. А в другому зверху вікні, що ліворуч, сусід має велетенську плазму. Мабуть найбільшу, яку вдалося знайти. І вночі завжди дивиться порно. (Мені часто не спиться, а балкон в мене затишний. Особливо влітку. ) Я не підглядаю. Він сам не засуває штори. В той момент я згадую фільм "Shame": склянну стіну, енний поверх хмарочоса і секс над містом. Отакі вечори в мене бувають. Дякую сусіду з плазмою XD

Зараз дощить. В принципі, як і вчора... І позавчора. І завтра, мабуть, теж нічого не зміниться.
В дитинстві я думала, що дощ - це сльози неба. І коли в школі казали, що це тільки явище природи, яке потрібне для зволоження землі, я думала: як доросла людина може казати такі дурниці ?! о_О В принципі, я і зараз не до кінця  думаю по-інакшому ;)
Я точно знаю, що небо плаче.
Коли ми втрачаємо щось хороше. Або когось...
Коли нам дуже сумно. Коли роблять щось не добре. Зле.
Інколи навіть просто так. Так-так. Кожній дівчині це знайомо. Інколи необхідно поплакати. Навіть без причини. 
Зараз, я думаю, небо розплакалось, бо закінчується клубніка. Мені від того теж дуже сумно. Тільки на разі без сліз. Але я вже починаю за нею скучати. Хоч їла її ще вчора. Я обожнюю полуниці,але  не знаю, чи було б так, якби вони росли круглий рік. Яблука в кожну пору смакують. Ніколи не набридають. Клубнічки - на них чекаєш цілий рік, щоб місяць посмакувати. І знову вертаєшся до яблук.
Так само як і з людьми. Якщо хтось зрозумів мою алегорію... ;)
Все на купу зліпила.
КОМПОТ.
Так буває.