Як добре, що 21 століття.
І часи жінки-посудомийки залишились десь не далеко, але все ж таки, за плечима.
Зараз посудомийка мій найкращий друг. І кухня моя занадто затишна, щоб її покидати.
Я не хочу переїжджати.
А що, як в іншій квартирі не буде духовки? або холодильник пахнутиме сімдесятирічним паштетом ?
Я вже зривикла до Стьопи. Мені не хочеться лишати його в цій квартирі самого. Може інші люди забуватимуть його підливати? Може дадуть йому інше ім*я ?! Але Сьопка йому пасує найбіііііільше !
Стьопа подружився з Васьою. Це мій пахучий, зеленючий базилік.
Уявляю себе з валізами, коробками, і Васілієм в руках.
Адінокая, но гордая.
:D
Насправді, я люблю зміни. Отакі раптові-раптові, як грім з неба. Просто вирішити в одну секунду, і все. Поворот на 360 градусів.
Так було з моїм приїздом в Варшаву.
Я не можу назвати себе вітряною людиною. Мабуть океаном. Тихим. З маленькими рибками.
Але коли в акваріумі стає мало місця, мені треба інший.
Інколи брак часу краще, ніж надміра. Я цілий місяць уявляю, якою буде нова квартира. Де житиме Вася, і як там чується Стьопа. Мій кактус.
Чи буде куди поскладати мої книжки. Чи стіни будуть світлого кольору. Чи буде мені затишно. Скільки часу прийдеться їхати в школу і на роботу. Чи розмови на кухні будуть такими ж смачними. Чи захочеться мені запрошувати нових риб в свій акваріум.
Які ж ці думки колючі. Ще більше, ніж кактус.
А ще знаєш, що... В мене скоро День народження. Двадцять перше.
І мені так не хочеться, щоб мене вітали. Не люблю слова. Не стаю від них щасливіша і здоровіша.
Хочу книжку. Нову. Багато книжок! Багато сторінок! Тільки не таку, як мої останні.
Пораджу тобі. Не читай Люко Дашвар, якщо хочеш спокою. Вона увірветься в твою душу і розшматує її, як стару газету. Я то відчула з першого речення. але не змогла стриматись. попалась як риба на гачок. Знала, що йду на дно, але не спинилась. Прочитала всі п*ять. "Мати все", "Молоко з кров*ю" , "Рай. Центр", "Село не люди" і останню "На запах м*яса". НЕ ЧИТАЙ ! Віритимеш. Страждатимеш. Болітиме.
В новій квартирі читатиму тільки гарні книжки. Позитивні!
Заведу нового мужчину собі. На кухню. А може і не мужчину. Куплю якусь цвітущу женщіну. Хай кожного дня радує мене квітами !
Надіюсь, ти зрозумієш, що часами я не відписую на повідомлення...Просто мені буває сумно.
І часи жінки-посудомийки залишились десь не далеко, але все ж таки, за плечима.
Зараз посудомийка мій найкращий друг. І кухня моя занадто затишна, щоб її покидати.
Я не хочу переїжджати.
А що, як в іншій квартирі не буде духовки? або холодильник пахнутиме сімдесятирічним паштетом ?
Я вже зривикла до Стьопи. Мені не хочеться лишати його в цій квартирі самого. Може інші люди забуватимуть його підливати? Може дадуть йому інше ім*я ?! Але Сьопка йому пасує найбіііііільше !Стьопа подружився з Васьою. Це мій пахучий, зеленючий базилік.
Уявляю себе з валізами, коробками, і Васілієм в руках.
Адінокая, но гордая.
:D
Насправді, я люблю зміни. Отакі раптові-раптові, як грім з неба. Просто вирішити в одну секунду, і все. Поворот на 360 градусів.
Так було з моїм приїздом в Варшаву.
Я не можу назвати себе вітряною людиною. Мабуть океаном. Тихим. З маленькими рибками.
Але коли в акваріумі стає мало місця, мені треба інший.
Інколи брак часу краще, ніж надміра. Я цілий місяць уявляю, якою буде нова квартира. Де житиме Вася, і як там чується Стьопа. Мій кактус.
Чи буде куди поскладати мої книжки. Чи стіни будуть світлого кольору. Чи буде мені затишно. Скільки часу прийдеться їхати в школу і на роботу. Чи розмови на кухні будуть такими ж смачними. Чи захочеться мені запрошувати нових риб в свій акваріум.
Які ж ці думки колючі. Ще більше, ніж кактус.
А ще знаєш, що... В мене скоро День народження. Двадцять перше.
І мені так не хочеться, щоб мене вітали. Не люблю слова. Не стаю від них щасливіша і здоровіша.
Хочу книжку. Нову. Багато книжок! Багато сторінок! Тільки не таку, як мої останні.
Пораджу тобі. Не читай Люко Дашвар, якщо хочеш спокою. Вона увірветься в твою душу і розшматує її, як стару газету. Я то відчула з першого речення. але не змогла стриматись. попалась як риба на гачок. Знала, що йду на дно, але не спинилась. Прочитала всі п*ять. "Мати все", "Молоко з кров*ю" , "Рай. Центр", "Село не люди" і останню "На запах м*яса". НЕ ЧИТАЙ ! Віритимеш. Страждатимеш. Болітиме.
В новій квартирі читатиму тільки гарні книжки. Позитивні!
Заведу нового мужчину собі. На кухню. А може і не мужчину. Куплю якусь цвітущу женщіну. Хай кожного дня радує мене квітами !
Надіюсь, ти зрозумієш, що часами я не відписую на повідомлення...Просто мені буває сумно.
Прослушать или скачать Бумбокс Eva бесплатно на Простоплеер
Немає коментарів:
Дописати коментар