Гостросюжетник

за цілу ніч я не закрила очей ані на секунду. навіть натяк на сон не закрався під мої повіки..
я просто лежала з відчуттям, що я повільно вмираю..
мене боліло все тіло...
я відчула кожний м*яз, кожну кісточку, кожний суглоб.
відчула, як моєму мозку мало місця в голові.  Мені хотілось побігти на кухню, взяти найгостріший ніж і просто зняти собі черепушку, щоб припинилось це жахливе, здавлююче пульсування, від якого очі вилазили і перепонки в вухах тріщали.
я лежала в майці, грубому светрі, бавовняних штанях і найтепліших носках, котрі мала, і це не заберало ефект холодильника. сьогоднішню ніч я провела саме там. в ліжко-холодильнику з одним непереривним бажанням : зупинити цей біль!
моя ціль - зустріти сонце. Воно появитись і все мине. Все залишиться в темноті. Світло дасть полегшення. Від очікування починала божеволіти і рятувалась сарказмом у власній голові. Я ПЕРЕТВОРЮСЬ НА ВАМПІРА :D
це мене веселило XD
Ранок прийшов... А нічого не змінилось. Тільки те, що очі мене болять від світла за вікном. І мозок далі стукається об стінки голови. проситься на волю XD
Я не знаю, що творилось зі мною цієї ночі. Смішить мене інший парадокс.
Коли є мільйон причин, котрі мене веселять і я радію - я два мільйони разів кажу собі: суууууууупер. БЛОГ! Хочу все пам*ятати. Хочу читати його через пару років і тішитись. І знаєш що? Фіг там !
А от тільки 100500 кеге снігу нападає, дощ вперіщить, на мене нападе синдром перетворювання в вампіра - ой, як погано. БЛОГ! І знаєш що ? Сідаю і пишу !
чудо-чудне і диво-дивне.
пс: Мені подобаються мої переходи від трагізму до комізму XD я здивувалась, чим закінчився мій смертельний розказ.. Починаючи писати, я думала, що дійде до реанімації і конвульсій. Але нє-нє-нє :Р
ОПТИМІСТИСТИЧНА Я ЛЮДИНА, yeeah XD