Ммрр...

Є такі люди, які просто твої... Завжди і всюди. З якими не обов*язково знатися 100 років, ходити разом до школи, сидіти за однією партою. З якими вас не пов*язують дитячі спогади, смішні історії, несамовиті пригоди. Ви можете бути зовсім різними: великими і маленькими, смішними і серйозними. Можете жити  в різних країнах, ходити різними дорогами, говорити різними мовами.
Але ви, все-одно, знаєте, що ви свої. Завжди і всюди. І у всьому. Бо ваші серця б*ються в одному ритмі... Без пояснень.
В мене є Ти. 
І ти про це знаєш... Мені хочеться тримати тебе за руку, зриватись і бігти босяком по небі. Як вітер. І шепотіти тобі дивні слова, які нічого не означають, але дарують твоїм устам усміх... Малюють твої ямочки ^__^
Це не любов.
Це щось інше...
Щось таке, від чого тепло, і спокійно, і хочеться бути кошеням : скрутитись колачиком і тихенько собі мурликати :) Так, як тоді... Коли час зупинився і світ крутився тільки навколо нас...
Несмілива сміливість...
Просто буває так, Що слова зайві... Так буває...
І буває, що дивишся комусь в очі і бачиш цілий світ. І хочеться в тому світі знайти себе... Тобі ж це теж знайоме, правда ? :)
Я не знаю, як це називається, і не знаю, що з тим робить.
Мабуть це знову той момент, коли мої слова - нічого не означають, але ти усміхнешся. І це головне. Тобі личать ямочки :)